Наші консультанти

Історик-консультант

Подольський Анатолій Юхимович - директор Українського центру вивчення історії Голокосту , кандидат історичних наук .
Народився в 1968 році в Києві. Навчався, працював, служив в армії, потім знову працював. У 1993 році закінчив з відзнакою історичний факультет Київського педінституту імені О. Горького (тепер Український державний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова). З цього ж 1993 року працює науковим співробітником Відділу єврейської історії та культури Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. У 1996 році захистив першу кандидатську дисертацію в Україні з історії Голокосту на українських землях (" Нацистська геноцид щодо євреїв України 1941-1944"). Автор понад 70 публікацій, присвячених питанням єврейської історії та історії Голокосту. Учасник багатьох міжнародних конференцій та семінарів з єврейської історії в Україні, Росії, Ізраїлі, Великобританії, Польщі, Білорусії, Німеччині, Молдові, США .
Педагогічна діяльність почалася в 1989 році. За ці роки А. Подольський викладав у різних навчальних закладах України (школи, коледжі, університет) курси загальної історії, історії України, історії єврейського народу, історії Голокосту.
У 2000 - 2001 році працював у Дніпропетровську на запрошення місцевого відділення Американського єврейського розподільчого комітету "Джойнт", де очолював роботу першого в Україні науково-просвітницького центру з вивчення історії Голокосту - "Ткума".
З березня 2002 року за підтримки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України та Фонду розвитку єврейських громад в Росії і  Україні (JCDF, New-York) відкрив Український центр вивчення історії Голокосту. Сфера наукових інтересів: історія єврейського народу, історія євреїв України 20 століття, історія Голокосту.

Журналіст

Гольд Михайло - журналіст, головний редактор газети "Хадашот". Публікувався в журналах "Велика прогулянка", "Схід", IT Business week, Penthouse, газетах "Kyiv Weekly", "Коментарі", "Столичні новини" та ін. Виконував обов'язки головного редактора у більше ніж десяти самих різних видань - від вузькоєврейських до широкотуристичних. Був головним редактором першої єврейскої молодіжної газети після розпаду СРСР і редактором радіопрограми "Київ- Єрусалим". Сфера інтересів: проблеми єврейської діаспори, суспільно-політічне життя держави Ізраїль, а також питання єврейської художньої і матеріальної культури. Живе в Києві.

Профессиональные советы по подготовке и проведению интервью 

1. Прежде всего, необходимо до интервью собрать максимум информации о собеседнике, даже не имеющей прямого отношения к теме беседы. Во-первых, это поможет вам сформулировать собственные вопросы, во-вторых, продемонстрирует интерес к личности человека, с которым вы встречаетесь.
2. Соберите также информацию об эпохе, событиях и персоналиях, которые станут предметом обсуждения – используйте разные источники, желательно даже диаметрально противоположные оценки, чтобы побудить визави к спору и активной дискуссии.
3. Если есть возможность – передайте вопросы собеседнику за несколько дней до личной встречи – далеко не все готовы сходу включиться в обсуждение непростой темы, .людям требуется время на обдумывание, причем не «под дулом» микрофона или камеры. При этом, в ходе самого интервью не старайтесь жестко придерживаться заранее оговоренной схемы, главное – не терять общую нить.
4. Дайте недвусмысленно понять собесеседнику, что перед публикацией покажете ему готовый материал – это поможет ему быть гораздо свободнее в высказываниях, и не сковывать себя пословицей «слово не воробей – вылетит, не поймаешь».
5. Даже простой вопрос старайтесь облечь в острую форму, используйте намеренно заостренные формулировки – если вопросы тривиальны и напоминают анкету, человек быстро теряет интерес к происходящему и начинает отвечать такими же стандартными, ничего не значащими фразами.  Иногда после какого-то утверждения, можно заметить, что некий источник с этим не согласен, и попросить прокомментировать. Это побудит собеседника отстаивать свои аргументы. В идеале вопросы должны заставлять человека задумываться над тем, что раньше не приходило ему в голову, переосмысливать известные события и явления.
6. Если собеседник увлекся, отклонившись от основной темы - не перебивайте, дайте ему выговориться. Во-первых, в процессе монтажа вам может пригодиться именно такое лирическое отступление. Во-вторых, попутно могут выясниться совсем неожиданные детали, придающие диалогу новые краски. Заметив, что собеседник слишком далеко ушел в сторону, можно направить его короткой ремаркой в нужном направлении.
7. Постоянно демонстрируйте заинтересованность, удивляйтесь деталям, в то же время при помощи ремарок показывайте свою осведомленность в теме, уточняйте и переспрашивайте.
   
8. Расшифровав интервью, не старайтесь при монтаже придерживаться первоначальной схемы интервью, отдельные вопросы можете менять местами. Более того, если ответ слишком пространный и многослойный, вводите дополнительные вопросы, даже если они не звучали в ходе беседы.
   
9. Внимательно перечитайте готовый материал. Не старайтесь объять необъятное, главное – не рассказать читателю обо всем, а пробудить интерес к теме и собесеседнику. Поэтому диалог должен выглядеть динамично, смело убирайте длинноты и повторы, не несущие смысловой нагрузки.
10. Старайтесь, чтобы обсуждаемые события и явления преломлялись через призму личного отношения собеседника, а не превращались в набор фактов, которые легко найти в Интернете. Читателя интересуют общественно значимые события глазами непосредственного их свидетеля или участника, а не безличный энциклопедический фактаж. В то же время необходимо сохранить баланс, не утонув в малоинтересных широкой аудитории подробностях.
   




Психолог






Ірина Редько, психолог, соціальний педагог  ІІ кваліфікаційної категорії Технологічного ліцею «ОРТ» м. Києва.

Поради тим, хто хоче взяти інтерв’ю


1. Передусім налаштуйтеся на дружелюбний тон розмови – це допоможе завоювати прихильність співрозмовника. 
2. Готуючись до бесіди, дізнайтеся якомога більше про опитуваного (респондента). Саме це дасть змогу побудувати стратегію інтерв’ю, зміст і характер запитань, можливо, дасть уявлення про те, чого не варто згадувати під час розмови або про що не слід запитувати. Це і є своєрідною психологічною підготовкою, яка передбачає вивчення особистості співрозмовника, його вдачі, звичок, життєвих засад тощо).
3. Заздалегідь ретельно продумайте, про що ви хочете запитати людину. Занотуйте перелік питань, на які ви хочете отримати відповідь. При цьому порядок питань для досягнення мети опитування має дуже велике значення: питання варто ставити або від найпростіших до складних, охоплюючи різні аспекти досліджуваної теми, або кожне наступне питання повинно спрямовуватися на очікування відповіді, що поглиблює, конкретизує попередню (залежно від мети й характеру розмови).
4. Розмова не повинна обтяжувати опитуваного і вестися до того часу, поки ви не отримаєте відповідей на всі «заплановані» запитання. Тому варто заздалегідь поділити питання, відповіді на які  більш важливі й менш важливі для вас, тобто програми «мінімум» і «максимум».
5. Уникайте питань, які можуть викликати надто неприємні спогади в співрозмовника, змусять його заглибитися у важкі роздуми й переживання.
6.  Перед початком розмови розкажіть коротко про себе,  про тему й мету вашої розмови.
7. Починаючи розмову,  пристосуйте свій голос до середовища й настрою співрозмовника: не говоріть надто тихо (особливо з літніми людьми, які можуть недочувати) або надто голосно (людей похилого віку або хворих це може дратувати чи втомлювати).
8. Чергуйте довгі речення з короткими. Не робіть ваше мовлення довгим, монотонним і важкозрозумілим для співрозмовника.
9. Добирайте точні, конкретні (однозначні)  і влучні слова, формулюючи запитання. Тільки на конкретне й зрозуміле запитання можна отримати конкретну й корисну для вас відповідь.
10. Під час розмови спостерігайте за настроєм та станом опитуваного: чи не втомлена людина, чи не завдали ви їй прикрощів вашими питаннями?
11. Не забувайте про слова вдячності на адресу співрозмовника, ставлячи запитання й отримуючи відповіді на них.
12. Якщо співрозмовник натякне на втому, небажання говорити далі – попросіть вибачення за те, що потурбували,  подякуйте йому за витрачений час та надані відповіді на запитання.
13. Якщо ви відчули, що якесь питання схвилювало людину чи поставило в незручне становище, плавно спрямуйте розмову до іншої теми. Ваш співрозмовник не зобов’язаний відповідати – він робить ласку вам, даючи відповіді на питання.